Getty Images/Global Images Ukraine. Расселл Вестбрук
Мало хто з гравців НБА переживав такі американські гірки, як Расселл Вестбрук за свою 17-річну кар'єру. Його називали як завгодно: від найвеличнішого розігруючого захисника, до найбільш переоціненого баскетболіста в історії. За останні 6 чи 7 років Вестбрук регулярно зазнавав серйозної критики, оскільки допускав багато промахів. Навіть найбільші його успіхи перетворювали на невдачі.
Коли Расселл набирав у середньому 27 очок за матч і потрапив до третьої збірної All-NBA за свій єдиний сезон у «Рокетс», всі розмови були лише про те, що «Х'юстону» довелося обміняти свого центрового Клінта Капелу і грати маленькою п'ятіркою, щоб Вестбрук, якого почали вважати недоцільним без м'яча, міг стати корисним. Коли він лідирував у лізі за передачами і ледь не увійшов до десятки найкращих гравців у голосуванні за MVP за свій єдиний сезон у складі «Візардс», всі дружно зазначали, що насправді «Вашингтон» був кращим в атаці, коли Расселл не грав.
За півтора року у «Лейкерс» справи у гравця пішли настільки погано, що він навіть не хотів, щоб його сім’я була присутня на матчах. Уболівальники голосно гули щоразу, коли він готувався кидати. Його на кожному кроці звинувачували в погано продуманому Робом Пелінкою складі, який з самого спочатку мав розуміти, що не варто підписувати Вестбрука. Він просто не підходив під систему «Лейкерс».
Справді, віковий Расселл – складний гравець у багатьох ситуаціях. Він любив брати на себе ініціативу в атаці, але часто промахувався при кидках. Грати без м'яча, що йому доручили робити в команді з Леброном Джеймсом, – це рецепт невдачі. В атаці він також діяв недостатньо добре і вже не був гравцем, який гарантує контроль м'яча в нападі та його правильний розподіл по майданчику. То що з ним робити? Виявляється, відповідь на це питання досить проста: поставити його в пару з Ніколою Йокичем.
Перехід до «Денвера» повернув кар'єру Вестбрука на колишній рівень. Його знову стали порівнювати з тим гравцем, який штампував трипл-дабли й став MVP у сезоні 2016/17. Головним чинником відродження кар'єри 36-річного захисника стала взаємодія з Йокичем. Вестбрук віддав 84 передачі на центрового «Наггетс» у поточному сезоні, що є третім за величиною результатом для будь-якої комбінації з двох гравців у лізі, поступаючись лише 90 передачам Кріса Пола Віктору Вембаньямі та 91 передачі Трея Янга Джейлену Джонсону. Але цей зв'язок не є одностороннім. Ніхто в лізі не взаємодіє з більшою частотою, ніж Йокич та Вестбрук, які віддали один одному 120 передач за 624 зіграні хвилини.
Після відходу з «Оклахоми» Расселл побував у багатьох командах, але тільки в «Денвері» його використовують з максимальною користю. Вони разом із Йокичем можуть розігрувати та розвивати атаки на елітному рівні. Серб робить це плавніше, американець – енергійніше. І це чудово, що вони діють по-різному. Йокич – майстер і з набору очок, а з Вестбруком йому їх набирати ще легше, коли партнер стягує на себе оборону суперника, здійснюючи ті самі запеклі проходи до кільця, як і 10 років тому. Расселла часто критикували за те, що він набиває статистику, але в «Денвері» вона в нього набирається наче сама собою.
Getty Images/Global Images Ukraine. Нікола Йокич і Рассел Вестбрук
На рахунку Вестбрука понад 200 трипл-даблів. Це історичний результат. Не може гравець із таким показником не приносити корить команді. І це підтверджує статистика. Расселл виграв 74% матчів, у яких оформлював трипл-дабл. Кращий показник лише у Йокича – 79%. Після кількох складних років у двох командах з Лос-Анджелеса, перехід Вестбрука до «Денвера» пожвавив його кар'єру. Поточні показники Расселла в 12,9 очка, 5 підбирань та 6,8 передачі в середньому за матч далекі від його показників рівня MVP. Однак його ефективність (45,9% точних кидків з гри та 32,4% з дальньої дистанції), а також досвід та лідерські якості відіграли важливу роль для «Наггетс».
Коли Вестбрук виходив у стартовому складі, показник перемог і поразок у «Денвера» становив 12-4. Однак коли він виходив з лави запасних, результат «Наггетс» впав до 10-11, що підкреслює його значний вплив на гру команди. Расселл виявився ідеальним доповненням до Йокича, чиї результативні здібності роблять його центральною фігурою в атаці «Денвера». Разом вони увійшли до історії, ставши першими одноклубниками, які набрали трипл-дабл в одному матчі кілька разів за сезон.
Показово, що разом з ренесансом Вестбрука і Йокич проводить, можливо, найкращий сезон у своїй кар'єрі. Хоча, здавалося б, куди ще краще для 3-разового MVP. Чинний володар цієї нагороди набирає 31,6 очка, 13 підбирань та 9,9 передач у середньому за матч, реалізуючи при цьому 55,7% кидків з гри та 48% з дальньої дистанції. Ці цифри не лише підтверджують його домінування у лізі, а й роблять його фаворитом у боротьбі за ще одну нагороду MVP. Хоча деякі хлопці, безперечно, спробують скинути серба з трону.
Здатність Йокича контролювати гру за допомогою очок, підбирань та пересування м'яча робить його жахом для суперників та ідеальним напарником для Вестбрука. Їхню синергію було повністю продемонстровано під час нещодавньої перемоги над «Брукліном», під час якої обидва гравці оформили трипл-дабли. Нікола тоді набрав 35 очок, 15 передач і 12 підбирань, а Рассел завершив гру з 25 очками, 11 підбираннями і 10 передачами.
Партнерство Йокича й Вестбрука вдихнуло нове життя у «Наггетс», які знову виглядають однією з найкращих команд Західної конференції. Їхня взаємодія стає очевидною на майданчику та за його межами, а безкорисливий стиль серба ідеально доповнює енергійний підхід Расселла. Здатність цього дуету спільно оформляти трипл-дабли підкреслює не лише індивідуальну майстерність гравців, а й колективний вплив на успіхи команди. Може Вестбрук більше й не суперзірка, але він точно ще може нагадати всім, чому колись був найціннішим гравцем у найсильнішій лізі світу.
Сергій ЗАВАЛКО, за матеріалами CBS Sports
