http://turnir.com.uaЭтот RSS-поток портала turnir.com.ua может использовать любой, указывая ссылку на http://turnir.com.ua http://turnir.com.ua/oi_vankuver_2010/08032010-tizden_pislj_olimpiadi_blog_derizemli http://turnir.com.ua/oi_vankuver_2010/08032010-tizden_pislj_olimpiadi_blog_derizemli Привіт усім! Минув тиждень після Олімпіади. Це був час, щоб покопирсатися в собі, подумати про нещодавнє минуле і найближче майбутнє. ОИ. Ванкувер 2010 Mon, 08 Mar 2010 12:04:44 +0200 Перше відчуття в ці дні після Ванкувера — порожнеча. Тепер я повною мірою розумію, що означає популярний зараз термін "відсутність мотивації". Не говоритиму про інших - тільки про себе. Я добре знаю, чого від мене чекали вболівальники, дружина, рідні, друзі. Я знаю, чого сам від себе чекав, знаю, на що був готовий (наскільки можливо це знати і передбачити у біатлоні). І тільки я один знаю, скільки було поставлено на карту на цих Іграх.ОлімпіадаМій функціональний стан був найкращим за багато останніх років - це всі бачили. Чому завалив стрільбу - на це питання точної відповіді я не маю. (До речі, десь читав інтерв'ю з Бйорндаленом - йому теж поставили запитання про стрільбу. І він відповів приблизно так само: роблю все, як завжди, в чому причина, пояснити навіть сам собі не можу. Це я не виправдовуюсь, просто в черговий раз переконався - деякі речі в спорті пояснити справді важко).Якщо говорити про зміну прикладу на гвинтівці - це була необхідність, бо старий просто тріснув. Скажімо, у Саші Біланенка після зміни прикладу пішли збої у стрільбі. Це було ще влітку. Знаючи, як він вміє стріляти, усі здивувалися, і Саня повернувся до старої зброї. Може, я б теж повернувся - але такої можливості просто не було... Так, були присутні деякі нововведення у спусковому механізмі. Але говорити, що у поганій стрільбі на всі сто відсотків винувата гвинтівка, я не можу.Єдине, що зараз подумалося: мабуть, ні Бйорндален, ні його особистий тренер самі ремонтами гвинтівки не займаються, і вже точно не оплачують самі виготовлення нового прикладу.Чому ми без медалей?Це я до того, про що всі зараз говорять - чому Україна без медалей на Олімпіаді? Я ще розумію, чому таке питання задають росіянам - у них спорт, в тому числі зимовий, отримує величезну увагу і величезні фінанси. А чого нам дивуватися?Знаєте, на нашу біатлонну базу в Чернігові приходять займатися дуже багато дітей. Але займаються максимум до років 14-15. А коли дізнаються, яка зарплатня у спортсмена збірної і що ми самі собі за власні кошти додаткові пари лиж купуємо, будь-яке бажання відпадає. Річ навіть не у фінансах. Просто відчуваєш, що ти не потрібен державі, яку представляєш. Про спорт згадують тільки на Олімпіадах, коли або можна сфотографуватися з медалістами, або посваритися, чому ж медалей немає. А спорт - це важка щоденна робота. Це не тільки національна збірна - це молодіжні команди, це бази, це дитячі спортмайданчики, врешті-решт... Сумна розмова, словом.Що далі?Але повертаюся до себе самого. Після цієї Олімпіади я вперше в житті всерйоз задумався про закінчення кар'єри. Ні, не тому, що немає бажання і інтересу. Є і бажання, і сили, і часу до наступних Ігор у мене ще, в принципі, досить. Але...не знаю. Можливо, варто все кинути і почати нове життя? Поки не знаю, вирішувати буду після закінчення сезону.Але скажу чесно - дуже не хочеться відступати, здаватися. Заради чого були тоді ці роки, коли по кілька місяців мене не бачили батьки, дружина і донька? І, звичайно, не хочеться розчарувати всіх, хто вболівав за мене, вірив. Я дуже вдячний усім вам, хто писав смс-ки, коментарі, підтримували мене. Я точно знаю, що міг бути на п'єдесталі, я був готовий до цього.І останнє - 9 березня ми вирушаємо у дорогу. Мій сезон закінчується 28 березня на останньому етапі Кубка світу в Ханти-Мансійську. Найскладніше зараз - зібратися із силами на цей останній ривок. Думаю, впораюся. Зараз я вдома, а дім завжди додає сил. http://turnir.com.ua/oi_vankuver_2010/08022010-ostanni_prigotuvannj_do_olimpiadi_blog_de http://turnir.com.ua/oi_vankuver_2010/08022010-ostanni_prigotuvannj_do_olimpiadi_blog_de "Фотозвіт" з нашого добирання в Канаду, поселення, перебування і підготовки до старту Олімпійських ігор. ОИ. Ванкувер 2010 Mon, 08 Feb 2010 17:34:47 +0200 http://turnir.com.ua/oi_vankuver_2010/08022010-kanadskij_blog_andrij_derizemli http://turnir.com.ua/oi_vankuver_2010/08022010-kanadskij_blog_andrij_derizemli Всім привіт з Канади! Не з моєї вини, а через певні організаційні і технічні проблеми не вдавалося раніше вийти на зв'язок. Тепер постараюся писати частіше, тим більше, що новин і вражень з кожним днем все більше. ОИ. Ванкувер 2010 Mon, 08 Feb 2010 17:14:44 +0200 СелищеМи вже в олімпійському селищі. Нагадаю для тих, хто не в курсі: Вістлер - це 130 км від Ванкувера, столиці Ігор. На Олімпіаді - два селища. У Ванкувері - для тих, хто виступає у місті, і тут, у Вістлері, де живуть біатлоністи, лижники та гірськолижники, а ще саночники. Ми переїхали сюди 5-го числа, у перший день відкриття. А до того з 29 січня мешкали у самому містечку Вістлер.Для мене це вже четверта Олімпіада, тому суєта, величезна кількість людей, прапорів, постійна присутність начальства - все це не нове. Тих, хто молодші, мабуть, ця метушня трохи бентежить, але принаймні хлопці виду не подають.Олімпійське селище - це набір дво- чи триповерхових котеджів. У нас - двоповерхові будиночки, розраховані на п'ять осіб кожен. З цих будиночків сформували своєрідний український квартал. Харчування - теж як завжди: відбувається у великому наметі. Їжа - на всі смаки і кухні. Також у селищі є лікарня, сувенірний магазин, словом, все, що має бути в олімпійському селищі. До траси їхати хвилин 25-30. Пересування, як і завжди на Олімпіадах, на спеціальних шатл-басах. На Олімпіадах завжди діє особливий режим безпеки, ну і особлива дисципліна - шатли ідуть не надто швидко, але не запінюються ні на хвилину. Принаймні, поки Олімпіада не почалася...Олімпійський вогоньХоча ні, був один виняток: 5-го лютого ми із Сергієм Седнєвим з траси їхали мало не годину. Точніше, не їхали, а стояли у "пробці". Як виявилося, по Вістлеру проходив етап естафети олімпійського вогню - все було перекрито. Але сам вогонь ми бачили зблизька, і, на жаль, не було фотоапарата під рукою. До речі, дівчата, які поверталися з тренування після нас, простояли цілих півтори години…Трасу, на якій відбуватимуться змагання, відкрили буквально пару днів тому. Організатори бояться, що через інтенсивні тренування сніговий покрив розіб'ють, тому обмежують доступ. А тут ще й погода… В самому Ванкувері - 12 градусів тепла. Але там океан близько. У нас в горах то -1, то +6, то дощ іде, то сніг. Тим не менше, я вважаю, що за трасу боятися немає чого - шар снігу не менше метра у товщину. Щоправда, вийшли ми на трасу і одразу відчули - сніговий покрив м'який, занадто м'який. Але до старту ще тиждень, погода запросто може змінитися.ВанкуверА ще у день відпочинку нас возили на екскурсію до Ванкувера. Красиве місто. Сучасне західне місто, де цінують пам'ятні місця, бережуть їх і показують туристам. Бачили підвісний міст, дуже красивий парк, заходили в православну церкву, яку збудували емігранти першої хвилі. А одразу за містом, на під'їзді - неймовірна природа, все збережено у первозданній красі. Кажуть, там є навіть дерева, яким кілька сотень років. Але коли вже ми поверталися назад до селища, я дійшов висновку, що хай який красивий Ванкувер, немає міст кращих, ніж Київ та Чернігів з їх старовиною, древніми вулицями і будинками…Запитували? ВідповідаюКілька відповідей на ваші запитання з попереднього поста.За чию перемогу я б найбільше зрадів? Навіть не знаю, у мене в біатлоні дуже багато хороших знайомих, за кожного я був би радий. Найбільше, мабуть, за росіян, також за Томаша Сікору. Але, звичайно, не тільки за них.Які гонки бігтиму?Скажу одне - хочу бігти всі. Якщо всі - це означає, що все добре…Про "теплі" і "холодні" лижі. Структура у лиж на теплу погоду і холодну зовсім різна. Структура - це матеріал, з якого зроблена лижа, плюс малюнок дрібних насічок на ній. Щось схоже на протектор в автомобільній шині. На холодну температуру, коли сніг жорсткий, лижа має бути більш гладенька. В "теплій" лижі у пластик додають більше графіту, який робить поверхню більш пористою - щоб краще відштовхувала вологу. Але на кожну структуру, тобто на голий пластик, ще наносять різноманітні варіанти змащення. Словом, це - ціла наука. Лижі важливо правильно відібрати на заводі, під певного спортсмена, потім відібрати кілька пар для гонки, а потім з них вибрати найкращу, і знайти найкращий варіант змащення.І нарешті, найсмішніше питання - про те, що біатлон нецікавий і чи він мені подобається.Такого запитання, чесне слово, ніколи ще не чув і не чекав. Боюся, той, хто запитував, просто не розібрався у нашому виді. Люди різні - комусь подобається бокс, комусь шахи, комусь марафон. Але нецікавих видів спорту немає - в кожному своя, як-то кажуть, родзинка. Просто треба вміти її побачити. http://turnir.com.ua/deryzemlja/22012010-fotoprivit_derizemli_z_antholcu http://turnir.com.ua/deryzemlja/22012010-fotoprivit_derizemli_z_antholcu Буквально кілька кадрів з Антхольцу. Фотографуватися особливо часу немає, є важливіші справи. Андрей Дериземля Fri, 22 Jan 2010 09:56:43 +0200 http://turnir.com.ua/deryzemlja/22012010-tehnicni_nuansi_pered_vankuverom_blog_der http://turnir.com.ua/deryzemlja/22012010-tehnicni_nuansi_pered_vankuverom_blog_der Вітаю всіх. В Антхольці Інтернет поганенький, але я спеціально прорвався у мережу, щоб сказати від усієї команди величезне ДЯКУЮ! Всім, хто пише і підтримує, всім, хто вболіває, і всім, хто нас сварить, коли не йде результат. Я так собі думаю, що сварите від того, що вболіваєте. Андрей Дериземля Fri, 22 Jan 2010 09:30:54 +0200 Як закінчувалися святаМи всі в Антхольці, як ви вже, мабуть, здогадалися:). Майже вся "основа” пропускала етап в Рупольдингу – у нас збір на висоті, який плавно перетікає в змагання. Приїхали сюди зразу після Обергофа. До речі, в Обергофі підхопив легку застуду – нежить, горло... Навіть думали, чи не варто пропустити естафету, але потім все-таки я стартував.В Антхольці ще день побули мої дівчата – перед тим, як поїхати додому. Я провів їм екскурсію – ходили на озеро, годували дуже смішного лебедя. Він майже свійська тварина, як кіт чи собака – буквально підставляв Тані шию, щоб вона його почухала. Шкода, не було з собою фотоапарата...Потім ми пішли в музей. Може, ви знаєте, що Кубок світу з біатлону починався саме з Антхольца, і тут висять стенди з історичними фотографіями. Найдавніша – з 1974го року, якраз коли провели перший Кубок. І моє скромне фотозображення теж висить...Отак закінчилися свята. Точніше, офіційно у нас свята закінчилися 18 січня – днем народження Віти і Валі Семеренко. У нас тут є кухня, дівчата накрили справжню "поляну”, самі спекли тортик і млинці зробили. Отакі от газдині!Будні. ГвинтівкаНу а зараз іде вже дуже серйозна підготовка – на всіх парах, так би мовити. У мене трапилася історія – ми з Миколою Миколайовичем виявили поломку у гвинтівці. Для тих, хто любить нюанси, спробую пояснити. Є така деталь у гвинтівці – "тильник” називається. Так от, виявилося, що він неправильно закріплений, і від того був завалений горизонт у гвинтівки. Два дні ми розбиралися, і тепер Микола Миколайович терміново розсвердлював ложу і коригував усі ці тонкощі. Не можу сказати напевне, але припускаю, що однією з причин моєї не достатньо стабільної стрільби був саме цей тильник.До майстрів звертатися не було часу, та й мій тренер з його досвідом, я думаю, не гірше розбереться. Але показовий факт – через такі, здавалося б, дрібниці, не пов’язані ні зі швидкістю, ні з функціональними даними, може постраждати справа всього твого життя.Будні. ЛижіДо речі, ще одна технічна, так би мовити, тема – лижі. За контрактом із компанією Fischer я отримав вісім пар лиж з різною структурою, і на різну погоду. Але далеко не всіма я задоволений, тому деякі пари віддав на обмін, і ще дві хочу купувати додатково. До речі, ціна пари лиж 250 євро – це так, для інформації.Зараз багато хто змінює лижі – через те, що змінився прогноз погоди на Ванкувер. Спочатку всі готувалися до холодної погоди на Олімпіаді – і лижі, відповідно, підбирали "на холод”. Але потім з’явилася інформація, що у ті дні, коли ми стартуватимемо, температура буде "плюсова” – 2-3 градуси. А це вже зовсім інша підготовка, і зовсім інші лижі. Так що чекаємо "привіту” від лижного спонсора.Отакі у нас справи. Настрій дуже робочий і зосереджений, 29 січня ми залишимо матінку-Європу і рейсом з Франкфурта вирушимо у Новий світ. Думаю, перед відльотом ще пару слів напишу (ви, до речі, запитуйте, кого що цікавить). Як буде зі зв’язком у Канаді, не знаю, але всесвітня глобалізація не дасть нам загубитися. Так що, до зв’язку. http://turnir.com.ua/deryzemlja/05012010-novoricno_rizdvjnij_period_vidpocinok_v_p http://turnir.com.ua/deryzemlja/05012010-novoricno_rizdvjnij_period_vidpocinok_v_p Як і обіцяв в останньому своєму "листі" до Вас, виставляю невеличкий фотозвіт про те, як пройшов кінець 2009 року і початок 2010-го. Андрей Дериземля Tue, 05 Jan 2010 20:36:20 +0200 http://turnir.com.ua/deryzemlja/05012010-novoricno_rizdvjnij_blog_andrij_derizemli http://turnir.com.ua/deryzemlja/05012010-novoricno_rizdvjnij_blog_andrij_derizemli Усім привіт. З Новим роком всіх і з Різдвом! Хочу привітати вболівальників усіх країн та збірних, а особливо, звичайно, наших. Ви собі навіть не уявляєте, наскільки Ви важлива частина біатлону! Хай новий рік всім принесе яскраві емоції – і, бажано, позитивні. Андрей Дериземля Tue, 05 Jan 2010 20:29:00 +0200 Різдвяна гонкаТепер розповідаю свої новини. Ми з Оксаною були другими на Різдвяній гонці – це ви, мабуть, знаєте. Загалом я задоволений. Два роки поспіль бути на подіумі у Гельзенкірхені – це далеко не кожному вдається, навіть з німців і норвежців.Але треба сказати, що і мені, і Оксані було дуже важко стріляти – навіть складно сказати чому. Відчуття на стрільбищі були зовсім не ті, що зазвичай, при хорошому функціональному стані. Дивно, тим більше, що траса була значно кращою, ніж рік тому – "настріляний" сніг жорсткіший, краще закатаний. В середині гонки вона трохи розтала, але потім підморозило, і все було прекрасно. Мабуть, могли б і виграти. Але, як ви бачили – хто дивився трансляцію – могли також і все програти. Так що не будемо нарікати на долю…Принаймні, моїм дівчатам сподобалося. Наташа і Таня були на трибуні з прапором України і з такими смішними гумовими надувними "стукалками". Підтвердження – на фото у галереї, яку виставляю окремо від тексту.Новий Рік – по-сімейномуНу от, відбігли ми Різдвяну гонку – і поїхали на збір в Обертіллах. Треба сказати, що з перельотом нам пощастило – обійшлося без затримок. А от Миколі Зоцу та Володимиру Бринзаку, які поверталися з Гельзенкірхена додому – не дуже. Микола Миколайович, наприклад, приїхав у Чернігів із запізненням на 12 годин. Спочатку літак затримали, а потім на чернігівській трасі замело, з усіма аварійними транспортними наслідками.Там же, в Обертіллаху, у вотчині Уле-Айнара Бйорндалена, де йому належить весь біатлонний комплекс, зустріли Новий рік. Ми зі Славіком Деркачем сходили до австрійського лісу, наламали австрійських ялинкових гілочок, і прикрасили ялинку. А дівчата – Оксана і моя Наталя – скупилися в австрійському супермаркеті і наготували із австрійських продуктів справжню українську святкову вечерю. З олів’є, купою інших салатиків, млинцями, голубцями. А Сергій Седнєв вразив кулінарним талантом і запік цілу курку – з горіхами та яблуками. Рецепт у мене не питайте – я тільки знаю, що було смачно. За рецептом – до Седнева.Єдиним продуктом з України у нас була гречка – в Європі її немає, а я цей продукт дуже люблю, ну і для нас це дуже корисна штука. Тому вожу із собою.Посиділи дуже класно – не в тому сенсі, що Обертіллах гудів, зовсім ні. А в тому сенсі, що дуже добре, по-сімейному посиділи. Тетяні Андріївні Дід Мороз приніс подарунок – набір для рукоділля з бісером, нитками і всяким іншим причандаллям, саме такий, як вона хотіла. Мені нічого не приніс, але для мене присутність сімейства стала найкращим подарунком.Новий рік зустрічали двічі – спочатку за київським часом, потім за середньоєвропейським. Двічі виходили запускати салюти, випили шампанського, але – суворо дотримуючись спортивного режиму. І взагалі, 31 числа у нас ще було повноцінне тренування.Свята закінчуютьсяНу а тепер я готуюся до Обергофа. 6 січня переїжджаємо у Німеччину. Дівчата мої весь час зі мною, Тетяна Андріївна дуже вправно катається на лижах. Можна навіть сказати, що має агресивний стиль катання – один раз примудрилася вирвати кріплення з лижі.І ще один випадок – приїжджають дівчата на стрільбище, де я тренуюся, кажуть: "Тату, Таня з такого спуску з’їхала!...". Я, каюся, не повірив у власну дитину. Ми поїхали туди всі разом – і Тетяна Андріївна довела мені, що вона, справді, перспективна лижниця. Щоправда, перспектива це віддалена і дуже туманна, але побачимо, як життя складеться…11 січня цей, можливо, найприємніший для мене Новий рік за останні роки закінчиться. В Обергофі Наташа із Танею подивляться біатлон просто на трасі чи на трибунах. А звідти ми переїжджаємо в Італію, в Антхольц – на висотний збір (етап у Рупольдингу, як ви, думаю, знаєте, основна збірна пропускає). В Італію переїдемо на "бусах", а там Наташа із Танею сядуть на літак і повернуться в Україну. І там вже дивитимуться біатлон по телевізору.Чого бажаю і всім вболівальникам – дивіться біатлон і вболівайте. http://turnir.com.ua/deryzemlja/25122009-andrij_derizemlj_1261760918 http://turnir.com.ua/deryzemlja/25122009-andrij_derizemlj_1261760918 Привіт усім! Ну от, нарешті я вдома. Правда, ненадовго. Починаю за хронологією – з Поклюки. Андрей Дериземля Fri, 25 Dec 2009 19:08:38 +0200 Поклюка: "Я из лесу вышел - был сильный мороз..."Головне враження від Поклюки – ууу, як холодно. Нам, чоловічій команді, ще не так. Ми стартували в обідній час, коли нагорі, на стадіоні, було від -7 до -11. А змащики, люди, які встають і приходять на трасу раніше за всіх, говорили, що з самого ранку -23.А коли дівчата бігли, було -17. Взагалі-то, за правилами біатлону, за температури 18 градусів морозу змагання скасовують. Але тут, звичайно, ніхто нічого не скасував. По-перше, через телетрансляції – зараз на прямих біатлонних ефірах дуже багато коштів зав’язано у телекомпаній (на жаль, не у наших). А по-друге, в горах погода мінлива і сонце активне. В тіні, наприклад, може бути -20, а на сонечку – на п’ять градусів тепліше. Словом, треба виступати – нікуди не подінешся. Тільки-от коли зі спуску ідеш – морозне повітря на швидкості розсікаєш, відчуваєш себе голим.Вдома: як корисно бути відомимЗа кордоном на етапах у нас особливих новин не буває, крім змагальних – все якось рутинно. А тільки додому приїхав – зразу історія. Нас з Оксаною Хвостенко зустрічав її брат, Саша, колишній біатлоніст, до речі. От доїхали ми в Чернігів – якраз був найсильніший снігопад. У нас в місті до розчистки доріг ставляться за радянською традицією: центральні вулиці розчистили, а хоч трохи вбік звернеш – тільки з бульдозером. А у нас бульдозера із собою не було – ми застрягли. Друга година ночі – стою я посеред вулиці і штовхаю машину. Раптом поруч зупиняється джип, марку рекламувати не буду, але солідний – з тих, яким кучугури не страшні. Вилазять звідти двоє чоловіків – і такий діалог приблизно:-Це ти Андрій Дериземля, що стріляв три лежачи і два на останній стрільбі?-Я.-Ну що ж ви так бігаєте оце, не попадаєте в мішені? Ми ж за вас переживаємо, дивимося кожну гонку – а ви оце виграти не можете...Ну, і так далі.Поки я зібрався пояснювати, що, мовляв, конкуренція дуже сильна, а у нас нема таких можливостей, як у норвежців, хлопці вже беруться і виштовхують нашу машину із замету. А потім ще й додому мене довезли. Так що дякую їм за допомогу, за обізнаність і за вболівання.Дні у рідних пенатах я проводив на тренуваннях та з родиною. Потрапив до Тані на новорічний "утрєннік”. Вона була білочкою. Потім ще пішли на концерт в музичну школу – Тетяна Андріївна співає у хорі. Вона дуже комфортно почувається на сцені, не губиться. Віршики читала – аж від зубів відскакувало. Я подарував їй квіти, і вона дуже зраділа. "Тату, - каже. – А чому більше нікому не подарували квіти, тільки мені? Мабуть, я добре співала”. Не буду ж я їй казати, що у хорі не дуже чути, як співала саме вона...Парадна формаА ще цього тижня я був у Києві. Зазвичай наші приїзди в столицю – це постійна біганина. Купа організаційних питань, плюс медобстеження. Ранок у нас почався в Євролабі, чий директор Андрій Пальчевський є Почесним президентом Федерації біатлону, хто не знав. Кардіограма і купа аналізів – вивчають нас по серйозному, як космонавтів.А потім ми поїхали на екіпіровку – отримували олімпійську форму, в якій будемо ходити у Ванкувері. Кожному підбирали форму за розмірами, а якщо десь щось не підходило, одразу можна було підшити та „підрубати”. От мені, наприклад, брюки довелося трохи підкоротити – переоцінили мене:)Взагалі, процес екіпіровки дуже добре був цього разу організований – зібрали в модному бізнес-центрі, чай-кава, тобі приділяють увагу, можна посидіти відпочити, все цивілізовано, по-європейському.У цій формі, за контрактом із компанією Боско, ми мусимо обов’язково ходити всюди на Олімпіаді. Особливо на церемоніях. Правда, на відкриття ми, як завжди, не потрапляємо. 12-го лютого відкриття, а у нас - 13-го перший старт.КанікулиКанікулами це можна назвати тільки умовно, зате ми будемо разом. 27-го грудня утрьох – я, Наташа і Танюша вилітаємо в Німеччину. Я бігтиму Різдвяну гонку 28 числа в Гельзенкірхені, а вони дивитимуться. А потім разом їдемо на збір в Обертіллах, і вони ще залишаться на етап в Обергофі. Такі от сімейні канікули. Вони гулятимуть, тато виступатиме.Різдвяна гонка – це абсолютно унікальна штука. Такої атмосфери в біатлоні більше ніде немає. 50 тисяч народу – і не по довгій трасі розпорошені, а на одному стадіоні. Сама гонка, до речі, досить важка. Спочатку кваліфікація – сім кіл по 1200 метрів, вісім стрільб у чоловіків, 7 у жінок. Потім хвилин сорок перепочинку – і другий раунд, теж такі самі навантаження. Дуже цікаво насправді бігти. А найважче – тренеру. Нам допомагає там наш Микола Зоц – він і на пристрілці керує, і лижі змащує. Ми беремо з собою по дві пари лиж. Поки біжимо перший раунд, Микола Миколайович готує другу пару – оперативно, під зміну умов на трасі.Такі от справи. Всіх вітаю з майбутніми святами. Усім здоров’я, хорошого настрою і простого людського фарту. http://turnir.com.ua/deryzemlja/19122009-blog_derizemli_budni_biatlonu_pokluka http://turnir.com.ua/deryzemlja/19122009-blog_derizemli_budni_biatlonu_pokluka На цьому етапі Кубка світу є день відпочинку між змаганнями. Я вирішив показати вам картинки з наших змагальних буднів. Андрей Дериземля Sat, 19 Dec 2009 20:27:02 +0200 http://turnir.com.ua/deryzemlja/16122009-vitannj_zi_slovenii http://turnir.com.ua/deryzemlja/16122009-vitannj_zi_slovenii Давненько не писав – сподіваюся, самі розумієте чому. Сезон почався. Окрім того, що змагання, так ще і дорога. Раз на сім днів в середньому ми переїжджаємо з місця на місце. Андрей Дериземля Wed, 16 Dec 2009 11:55:22 +0200 Крім того, організатори не завжди забезпечують нас, спортсменів, безкоштовним інтернетом. От наприклад словенці. Ми мешкаємо у місті Блед, знаменитому в колишній Югославії курорті, де любив відпочивати їхній маршал Тіто. Тут є такий собі прес-центр для спортсменів – з інтернетом. Він розташований за кількасот метрів від готелю і працює тільки до 20.00. Так що до мережі випадає дістатися тільки у ці два дні, поки не почалися старти.Як почався сезон, усі бачили. Можна, я не буду розбирати кожну гонку і відповідати на питання, які багато ставлять на різних форумах різних сайтів – типу „як же так” і „що відбулося на тій чи тій стрільбі”? Не тому, що не хочу – просто зараз трохи не той час і не той сезон.Одне скажу – своїм загальним результатом на цих двох етапах я незадоволений. „Двадцятку” у Швеції не рахую зовсім – то був просто жах. Неправильно зроблена поправка на вітер – і в принципі далі „упиратися” сенсу вже не було. Хоча я упирався, хотів перевірити себе. Ну а далі – все-таки чекав трохи кращого результату на тлі інших.До речі, звертаю вашу увагу, як почали сезон Австрія та Франція, ну і Норвегія. І як – ми, Росія, Білорусь, німці. Ну, у німців криза в команді, а решта прикладів – це до вічної теми, як тримати форму всю зиму, починаючи з перших етапів. Одні вміють це робити дуже добре, і завжди вміли, знають секрети. Інші – намагаються ті секрети розгадати. Але мені чомусь здається, що у лютому перша десятка в усіх гонках буде дуже не схожа на ті протоколи, які складаються зараз.До речі, те, що я обіцяв – пару слів про Ванкувер. Нагадаю, ми були там минулого року на передолімпійському тижні. Дуже приємне враження залишилося від готовності траси. Натуральний сніг, якісно викладений, хороша розмітка – видно, що професіонали працювали. Сама по собі траса зовсім непроста. На перший погляд, рівнина, спуски і не дуже круті підйоми. На тренуванні було все так легко і добре. А в гонці – ого-го! Не дуже круті підйоми перетворилися на „тягни”, на яких треба включатися не 20-30 метрів, а всі 60-70. Ідеш, а він не закінчується і не закінчується. Але так скажу – якщо людина в хорошій формі, проблем сильних не буде. Адже всі проїхали, все побачили. А якщо не готовий, то на будь-якій трасі „помиратимеш”.За акліматизацію я зовсім не хвилююся – ми їдемо у Канаду більше, ніж за два тижні до стартів. Минулого року тижня в принципі вистачило, щоб до зміни часу прилаштуватися. Хоча, до речі, мені особисто у Кореї на чемпіонаті світу було легше, ніж в Канаді. У Вістлері в 6-й вечора вже хотілося спати, а в 4-ій ранку уже вставали. Навіть коли вже звикли, все-одно відчувалося, що ми не по своєму часу живемо. Зате до перепадів висоти пристосовуватися не треба – це важливіше. У Вістлері низько – 600-800 метрів над рівнем моря, а це зручно для спортсменів, без кисневого екстриму. Тому якщо буде хороша погода і сніг, значить – природа за нас.А отут, в Словенії, погода не дуже за нас – вологість, сильний вітер. На стадіон у Поклюку з Бледа потрібно їхати кілометрів 20, причому весь час вгору – перепад висот тут серйозний, метрів 800. Ці переїзди трохи втомлюють. Скоро додому, але якщо навіть вдасться приїхати в Україну, то ненадовго. 20-го грудня закінчуються змагання в Поклюці, а не пізніше 27-го числа нам з Оксаною Хвостенко треба вже вилітати в Німеччину – будемо вітати німців з Різдвом і бігати на їхній різдвяній гонці у Гельзенкірхені. Це – 28 грудня. А потім – збір в Обертіллаху до січневих етапів. Планую, що до мене у гості в Австрію приїдуть мої дівчата – Наталя і Таня. От ця думка мене найбільше зігріває на цих словенських вітрах.Обіцяв ще свіжі фотографії – пам’ятаю. Думаю привезти або передати їх в Україну на якихось зовнішніх носіях після Поклюки. Бо з місцевими інтернетами не дуже-то напередаєш.І насамкінець – хочу подякувати вболівальникам, які приїжджають на етапи. Я пам’ятаю часи, коли на трибунах взагалі нікого не було – ні наших, ні росіян. Зараз українські прапори по трасі, на трибунах. Ми все це бачимо, ми вас чуємо – це для нас величезна допомога!