Біатлон вже скоро, а снігу немає...

Підсумки збору

Наш збір у Муоніо пройшов непогано. Ми набігали потрібні об’єми, зробили багато силової роботи, ну і швидкісно-силової. Мабуть, будуть питання, чим відрізняються ці два види роботи, тому зразу відповім. Силова – це робота на досить великих відрізках, коли спортсмен, так би мовити, ускладнює собі життя. Тобто, їде на лижах тільки "на руках", або з однією палицею, або взагалі без допомоги палиць. Робота на витривалість.

Швидкісно-силові тренування – це такі самі навантаження, але на коротших відрізках, і на більшій швидкості. В кінці збору нам влаштовували так звані довгі, або українською, мабуть, краще сказати тривалі тренування (російською – "длительные"). Тривале – це дві з половиною години інтенсивної роботи, а буває – і до 3-15 доходить. А у Швеції перед стартом етапів вже буде робота на швидкість – тут, думаю, коментарів не треба.

Чому я не стартував на тренувальному змаганні у Муоніо, вже писали: підхопив легеньку застуду. Може бути, що це наслідок дії вакцини проти грипу, яку нам вкололи в Києві. А може, і ні. Звичайно, якби це був етап Кубка світу, я б без питань біг гонку. А так – вирішили поберегтися. Словом, цілковиті дрібниці, нема про що говорити:).

Пригода з оленем

Я проклав на карті шлях, який ми проїхали з Муоніо сюди, в Остерзунд. Багатенько вийшло. Ми їхали цілий день допізна, вийшло майже тисяча кілометрів. Їхали не дуже швидко, бо дорога дуже слизька і небезпечна. За кермом, як завжди, тренери. До речі, не обійшлося без пригоди. Вона трапилася щойно ми виїхали з Муоніо – і мало не збили оленя.

Фіни, на відміну від нас, дуже цінують дику природу. Тому штраф за те, що образиш оленя, тут ого-го який. А вони, немов провокатори, вільно гуляють собі узбіччям, і часто виходять на трасу. Одним словом, наш водій і тренер, Олександр Кравченко, ледь відвернув автобус і уник удару. Олень – везунчик. Ну, і ми теж. Добре все, що добре закінчується.

Запитували? Відповідаю

Тепер відповідаю на питання (до речі, дуже вам всім за них дякую. По-моєму, мій блог читає вся команда, хоча не всі признаються. Всім цікаво, що про нас говорить рідна країна).

Про молодих, чи підбираються до нас? Підбираються. Сергій Семенов, Віталій Кожушко, Віталій Кільчицький, Артем Прима підбираються. Правда, минулого року були ще далекувато по швидкості і зібраності, а цього – побачимо на стартах.

Питання про Нойнер: Нойнер – це самородок, унікальна дівчина, німцям з нею пощастило.

Щодо "програємо у швидкості". Якщо Ви помітили, бувають гонки, коли ми у багатьох зірок навіть виграємо саме швидкістю. Але як стабільно показувати таку швидкість весь сезон – це питання. І ми весь час над цим працюємо. Але от що я скажу: неправда, що все вирішує тільки швидкість ходом. Повірте, я дуже давно в біатлоні, і біатлон таким і залишається. Ціна кожного промаху дуже висока, ви самі це могли побачити. Щодо "підправити стрільбу" - теж працюємо:).

Про естафету. У нас справді сильна четвірка, і є з кого вибирати. Але якось так складається, що кожного разу хтось візьме і "проколеться". То зайві запасні патрони, то коло штрафу. Згадайте хоча б Турин. В індивідуальних гонках теж хтось проколюється, але кожен біжить за себе. А тут підводиш команду. Як це пояснити, і як уникнути – важко сказати. Але, як ви бачили минулого року у Хохфільцені, ми вміємо показувати дуже високий результат. Так що нема таких вершин, які б не підкорив український біатлоніст.